На допомогу учням

До уваги шестикласників


Міфи народів світу
І. Таємниці літературознавства
1.Міф, міфологія
   З найдавніших часів людина прагнула осягнути світ,  пізнати його закономірності, пояснити загадкове і незрозуміле. Першою спробою пояснити світ були міфи. Важко знайти народ чи плем’я, які не мали б своєї міфології. Первісна людина оточила себе і своє життя величезною кількість божеств. У міфах відбилося світосприйняття наших найдавніших предків, виражене у яскравих образах і сюжетах колективної фантазії. У міфах ми зустрічаємося з надприродними силами, які нібито заселяють світ, втручаються в життя людини, допомагають чи шкодять. За допомогою міфу людина прагнула пояснити своє буття: життя і смерть, подвиг і зраду, щастя і гірку долю. Стародавня людина бачила і пояснювала для себе природні явища і світ не так, як його бачимо і тлумачимо ми. І це було пов’язано з особливостями  її мислення, її світогляду.
Особливості міфологічного мислення первісної людини:
·         первісна людина не відокремлювала себе від природи;
·         наївно олюднювала довкілля, переносила на природу людські риси, почуття, відносини;
·         намагалась відповісти на питання : як це з’явилося? як це створено? чому?

Міф – це розповідь, що відображає уявлення стародавніх людей про світ.
Міф – вигадана оповідь, яка в символічній формі передає уявлення давніх народів про явища природи чи людську долю.
Міф – оповідь, переказ, що передає вірування стародавніх народів про богів і легендарних героїв, поєднуючи елементи дійсності з фантастичними.
Міф – розповідь, у якій явища природи або реальні події були творчо переосмислені колективною свідомістю давніх людей як пояснення світу й утілення уявлень про нього
Міфологія – сукупність міфів того чи іншого народу; наука, яка вивчає міфи.
Міфологічний образ – образ, що походить з міфу. У міфологічному образі у конкретній формі втілено загальні уявлення давніх людей про виникнення світу, дано первісні пояснення явищ природи та людського суспільства. Міфологічні образи широко використовуються у художній літературі. Вони переосмислюються відповідно до задуму автора. Водночас міфологічні образи містять вічні «коди», важливі для осягнення світу й буття на різних етапах людської історії.

2. Міф і казка
Завдяки неймовірним подіям та фантастичним образам міфічні оповіді часто сприймаються як різновид казки. Справді, міф і казка мають дещо спільне, однак разом з тим існують суттєві розбіжності.

Спільне
Створювалися людьми у сиву давнину
Результат колективної творчості
Наявність фантастичних подій, героїв, чарівних предметів
Вигадані час та простір
Відмінне
Міф
Казка
                   Виник раніше від казки
Виникла пізніше від міфу
Герої – боги, богині, титани ,герої (деміурги)
Герої -  люди, звірі ,фантастичні істоти
У міф вірили беззастережно
Казку всі вважали вигадкою, навіть її творці
Міф містив «таємне знання», що передавалося лише «обраним»
Казка містила повчання у розважальній формі і призначалась для широкого загалу
Міф передусім пояснює світ
Казка розважає і виховує
Зображує світ у  його неподільності, складності
Зображує протистояння добра і зла, у якому добро перемагає



3.Види  міфів



№
Міфи
Про що розповідають
1.
Космогонічні
Про створення та будову світу
2.
Етіологічні
Про походження тварин, рослин ,гір, водоймищ, небесних світил
3.
Героїчні
Розповідають про долю, життя, подвиги героїв, які добувають або вперше створюють для людей різноманітні предмети культури(вогонь, знаряддя праці), вчать та захищають їх
4.
Календарні
Відображають циклічні уявлення наших предків про життя природи і людини, що відтворювались у різноманітних святах поклоніння, обрядах, які забезпечували урожай і добробут
5.
Есхатологічні
Розповідають про кінець світу, його загибель, про всесвітні катастрофи, загибель цивілізації

ІІ. Божественний пантеон
1.Боги давньої Греції
Олімпійські боги
1.Зевс – верховний бог
2.Гера – богиня шлюбу
3.Афіна – богиня мудрості ,покровителька ремесла та науки
4.Посейдон – бог моря
5.Афродіта – богиня краси і кохання
6.Арес – бог війни
7.Гефест – бог вогню і ковальства
8.Аполлон – бог світла і покровитель мистецтв
9.Деметра – богиня землеробства
10.Гермес – бог скотарства ,покровитель торгівлі ,мандрівників ,вісник богів
11.Артеміда – богиня полювання
12.Діонісій – бог виноградарства та виноробства
13.*Аїд – бог царства мертвих
14.*Гестія – богиня домашнього вогнища ,поступилась місцем Діонісію
Інші боги
1.Ніка – богиня перемоги
2.Феміда – богиня правосуддя
3.Гіпнос – бог сну
4.Гіменей –бог шлюбу
5.Мойри- богині долі
6.Геката – богиня чаклунства
7.Геліос – бог сонця
8.Селена – богиня місяця
9.Еос – бог світанку


2.Боги давньої Індії
Головні боги
Брахма — бог-творець; усе, що є на Землі, створено ним.
Вішну — бог, який зберігає і захищає все, створене Брахмою.
Шива — бог-руйнівник; він теж потрібен, бо без руйнування немає творення.
Індра – бог грози та грому, володар богів
Варуна – бог океану, володар Заходу
Вівасват – бог сонця, прабатько смертних людей
Агні – бог вогню
Кубера – бог багатства
Яма – син Вівасвата, перший смертний чоловік, після смерті – володар царства мертвих, бог смерті
Богині
Лакшмі – богиня щастя
Сарасваті – богиня мистецтва
Калі – богиня війни
Адіті – мати світлих богів
Дану – мати могутніх велетнів
Діті – мати грізних демонів
Ямі – сестра Ями

Демони, герої, духи
Асури – демони та велетні, старші брати богів та їх одвічні вороги
Наги – велетенські змії, володарі підземного світу
Шеша – тисячоголовий змій, цар нагів
Ракшаси – демони, люті вороги людей та богів; мали здатність змінювати зовнішність
Равана – десятиголовий демон, цар ракшасів
Ману – син Вівасвата, єдиний смертний , який залишився живим після потопу
Апсари – діви – красуні, духи води

3.Боги давнього Єгипту
Нун – уособлення первісного водяного хаосу, “батько богів ”
Мут – мати світу
Атум – бог сонця, називався вечірнім сонцем
Геб – бог землі, син Шу і Тефнут
Нут – богиня неба, дочка Шу і Тефнут
Шу – бог повітря, син Атума , чоловік Тефнут
Ра — цар богів, бог-Сонце,  бог-творець, який створив усе суще.
Озіріс – бог родючості, добра, суддя у загробному світі
Ісіда — богиня родючості, води і вітру.
Анубіс – незаконний син Осіріса та Нефтиди, сестри Ісіди, бог-покровитель померлих. Він зробив першу мумію Осіріса.
Гор — єдиний син Ісіди й Осіріса, бог-покроитель царської влади.
Сет — і добрий і злий бог.
Тот — бог мудрості та знань.
Тефнут  - донька бога Сонця Ра;  богиня вологи.

ІІІ. Для допитливих
Прочитайте міфи та порівняйте припущення про створення світу різних народів світу.
Міфи про створення світу

Давньокитайський міф

Створення світу
У той час, коли ще земля і небо не були відділені одне від одного, Всесвіт був суцільним хаосом і виглядом своїм нагадував куряче яйце. В тому яйці зародився першопредок Паньгу. Він спав і ріс, важко дихаючи, в тому величезному яйці. Минуло вісімнадцять тисяч літ перш ніж він прокинувся. Паньгу розплющив очі, але, на жаль, нічого не побачив: навколо нього був суцільний чорний і липкий морок. Серце Паньгу сповнила туга. Не знаходячи виходу з того яйця, він схопив невідомо ким приготовану сокиру і з усієї сили вдарив. Пролунав громовий гуркіт, такий, ніби тріскають гори, — і величезне яйце розкололось.
Усе легке та чисте тієї самої миті піднялося догори й утворило небо, а все важке та брудне опустилося додолу й утворило землю. Так небо і земля, які спочатку були лише хаосом, завдяки удару сокири відділились одне від одного. Після того, як Паньгу відділив небо від землі, він підпер його головою і стояв, змінюючись разом з ними: кожного дня небо піднімалося вище на три кілометри. Ставав вищим на гри кілометри і Паньгу.
Минуло ще вісімнадцять тисяч літ — небо піднялось дуже високо, земля стала товстою, і тіло Паньгу теж виросло до небачених розмірів. Зріст Паньгу сягнув відстані, на яку небо піднімається над землею. Як височенний стовп, стояв велетень Паньгу між небом і землею, не дозволяючи їм знову з’єднатися і перетворитися на хаос. Так він стояв сам-самісінький, підтримуючи небо та упираючись у землю, і не помічав важкої роботи. Минули тисячоліття. Нарешті Паньгу міг більше не турбуватися, що небо та земля знову з’єднаються. Йому теж треба було хоча б час від часу відпочивати. Врешті-решт, як і всі живі істоти, він упав та й помер.
Зітхання, що зірвалося з його вуст, зробилося вітром і хмарами, голос — громом, ліве око — сонцем, праве — місяцем, тулуб з руками та ногами — чотирма частинами світу та п’ятьма знаменитими горами, кров — ріками, жили — дорогами, плоть — ґрунтом, волосся, вуса та шкіра — зорями на небосхилі, травами й деревами, зуби та кості — блискучими металами, перлинами та іншими дорогоцінними каменями і навіть піт, що виступив на тілі Паньгу, перетворився на дощ і росу.
Отак, помираючи, Паньгу всього себе віддав для того, щоб новий світ був багатим і прекрасним.
Створення людей
У ті часи, коли земля відділилася від неба, були на ній гори, ріки, трава та дерева і навіть птахи та звірі, комахи та риби, але не було жодної людини, і тому світ був простим і тихим. По землі бродив великий жіночий дух Нюйва. В серці своєму Нюйва відчувала страшенну самотність і розуміла, що для того, аби оживити землю, чогось бракує.
Якось Нюйва присіла на березі ставка, зачерпнула долонею жовтої глини, змочила її водою і, дивлячись на своє відображення у ставку, виліпила щось схоже на маленьку дівчинку. Поставила її на землю, і раптом — о диво! — ця маленька фігурка ожила, закричала «уа-уа» і почала радісно підскакувати. І Нюйва дала їй ім’я Шень — що означає «людина».
Перша людина була дуже маленькою, але її створила богиня, і тому ця людина відрізнялася од птахів, що літають, од тварин, які бігають на чотирьох ногах. Та іі поводилась вона як господар Всесвіту. Нюйва була дуже задоволена своїм творінням і, продовжуючи цю справу, виліпила з глини багато людей обох статей. Голісінькі люди оточили богиню, танцювали й радісно кричали. А потім вони поодинці та групами розбіглися на всі боки.
Надивувавшись і заспокоївшись, Нюйва продовжувала працю. З-під її пальців поставали живі люди, і, чуючи їх сміх, вона вже не почувалася такою самотньою — світ був заселений її синами та доньками. Нюйва бажала заселити усю землю цими маленькими розумними істотами, працювала дуже довго й страшенно стомилася.
І тоді богиня взяла до рук довжелезний мотузок, а може, це була зірвана з гірського урвища ліана, занурила його в рідку глину і струсила цю глину на землю. В тих місцях, куди падали шматочки глини, з’являлися маленькі рухливі чоловічки.
Так Нюйва полегшила собі працю. Здавалося, вона на цьому могла б і спинитися, але замислилася, що можна зробити, аби людський рід продовжувався і без неї. Адже люди з часом помирали, і створювати їх щоразу заново було б дуже важко. Тому богиня наказала жінкам виходити заміж за чоловіків, аби народжувати дітей. Так рід людський почав продовжуватися сам собою, і з дня на день людей на землі ставало все більше і більше.
Скандинавський міф
Спочатку не було нічого: ні землі, ні піску, ні холодних хвиль. Була лише одна чорна безодня Гіннунгагап. На північ від неї лежало царство туманів Ніфльхейм, а на південь - царство вогню Муспельхейм. Тихо, світло та спекотно було у Муспельхеймі, так спекотно, що ніхто, крім дітей цієї країни, вогняних велетнів, не міг там жити, в Нифльхеймі ж, навпаки, господарювали вічний холод і темрява.
Але, ось у царстві туманів в царстве туманов пробився струмок Гергельмір. Дванадцять потужних потоків, Элівагар, взяли з нього свій початок і стрімко потекли на південь, падаючи в безодню Гіннунгагап. Жорстокий мороз царства туманів перетворював воду цих струмів на лід, але джерело Гергельмір било не припиняючи, крижані криги росли і все ближче і ближче просувалися до Муспельхейму. Нарешті лід підійшов так близько до царству вогню, що став що став танути. Іскри, що вилітали з Муспельхейму, змішались з розтанувшим льодом і вдихнули у нього життя. І тоді, над безкінечними льодяними просторами, з безодні Гіннунгагап раптом піднялася громадка постать. Це був Імір, перша жива істота світу.
В той самий день, під лівою рукою Іміра з'явилися хлопчик та дівчинка, а від його ніг, народився шестиголовий велетень Трудгельмір. Так був покладений початок роду велетнів - Грімтурсенів, жорстоких та підступних, як лід і полум'я, що створили їх.
Водночас з велетнями, з розтанувшого льоду виникла гігантська корова Аудумбла. Чотири молочні ріки потекли з її вимені, даючи їжу Іміру та його дітям. Зелених ланів ще не було, і Аудумбла паслася на льоду облизуючи солені криги. Наприкінці першого дня, на вершині однієї з цих криг, з'явилося волосся, на другий день - ціла голова, наприкінці третього ж дня, з криги вийшов могутній велетень Бурі. Його син Бер взяв собі в дружину велетку Беслу, і вона народила йому трьох синів-богів: Одіна, Вілі та Ве.
Братам богам не подобався світ, в якому вони жили, не хотіли вони терпіти і господарювання жорстокого Іміра. Вони повстали проти нього і після довгої і жорстокої боротьби, вбили його.
Імір був настільки великим, що у крові з його ран потонули всі інші велетні, потонула і корова Аудумбла. Лише одному з онуків Іміра - Бергельміру вдалося зробити човен , на якому він врятувався разом зі своєю дружиною. Тепер вже ніхто не заважав богам влаштувати світ так, як вони хотіли. Вони зробили з тіла Іміра землю, у вигляді плоского кола, і встановили її посеред великого моря, яке утворилося з його крові. Боги назвали землю "Мітгард", що означає "середня країна". Потім, брати взяли череп Іміра та зробили з нього небосхил, з його кісток вони зробили гори з волосся - дерева, з зубів - каміння, а з мозку - хмари. Кожен з чотирьох кутів небосхилу, боги звернули у формі рогу, і в кожен ріг посадили по вітру: в північний - Нордрі, в південний - Судрі, в західний - Вестрі та в східний - Аустрі. З іскор, вилітаючих з Муспельхейма, боги зробили зірки і прикрасили ними небосхил. Частину зірок вони укріпили нерухомо, інші ж, для того, щоб оприділювати час, розмістили так, щоб вони рухались по колу, обходячи його за один рік. Створивши світ, боги вирішили його заселити. Якось на березі моря, вони знайшли два дерева: ясень та вільху. Боги зрубали їх і зробили з ясеня чоловіка, а з вільхи - жінку. Потім, один з богів вдихнув в них життя, інший дав розум, а третій - кров. Так з'явились перші люди, і звали їх: чоловіка - Аск, а жінку - Ембла.Не забули боги і про велетнів. За морем, на схід від Мітгарда, вони створили країну Йотунхейм і віддали її у володіння Бергельміру и його нащадкам. З часом, богів стало більше: у старшого з братів, Одіна, народилося багато дітей, вони побудували для себе країну високо над землею і назвали її Асгардом, а себе Асами.
Японський міф
              На початку існування земля мала форму медузи. З часом виникла пара богів: чоловік Ідзанакі та його сестра-дружина Ідзанамі. Вищі небесні боги доручили цим богам створити землю. Ідзанакі та Ідзанамі, стоячи на плаваючому небесному мосту, перемішували води списом, прикрашеним дорогоцінним камінням, перетворюючи рідкий бруд на земну твердь. Коли вони піднімали спис, з нього падали краплі. З крапель з’явився острів Оногоро.
Ідзанакі та Ідзанамі дали життя нащадкам. Так з’явились острови, які утворили Японський архіпелаг, богів дерев, гір, вітру. Останнім народився Кагуцуті, бог вогню. Він обпік мати, Ідзанамі пішла в підземне царство. Ідзанакі вирішив повернути дружину, але побачив не прекрасну жінку, а жахливий труп і втік.
Вражений побаченим Ідзанакі вирішив помитися. Коли він зняв одяг, з нього з’явилась безліч богів-духів. З’являлись вони і підчас омовіння. Останніми були: Аматерасу – богиня Сонця (виникла з води, яка омила його ліве око), Цукійомі – бог ночі та Місяця (від води, що омила його праве око) та Сусаноо – бог океану, виник з крапель води, що впала з носу. Богиня сонця Аматерасу(вона – верховна богиня релігії Сінто) – одне з найвеличніших божеств Японії. Імператорська сім’я вважала богиню своїм предком. Боги Аматерасу та Сусаноо змагались між собою. Аматерасу перемогла, Сусаноо прогнали з небес, його друге життя почалось на землі, де він став героєм, який здійснив багато подвигів.

Слов’янські міфи
На початку була Пітьма — вічна й безмежна. Ні Землі, ні Неба, ні Сонця. Тільки — Морок. Густа, холодна і безконечна Ніч. А її пронизувало Око Звідки летіло воно? І — куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно?Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло у Вічність. Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю Пітьми, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чистую-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог — птиця Сокіл. Його золотаве пір’я осяяло непроникну Ніч. Сокіл розправив крила і кружляв над Оком.
I пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку. І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води. І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера. Тоді Сокіл сів між квітами і став глибоку думу думати.
Прадуб
Довгу думу думав Сокіл. Тьма часу минула.
І зніс Сокіл золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево — Дуб-Стародуб.
І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили молодильні яблука — плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.
Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав: «Я створив Вирій». Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму Світ».
Білобог і Чорнобог
І поринув у глибоку думу Сокіл-Род. І довго-довго думав. І зніс він два яйця: біле і чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий лебідь і Чорний лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися.
Тоді з вершини Дубу-Стародубу сказав їм Сокіл: «Зупиніться!»
І лебеді перестали битися.
І сказав Сокіл: «Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба».
Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися в людиноподібних велетнів. Тільки в одного шкіра була біла, волосся — русяве; очі — блакитні, а в другого все чорне — і шкіра, і волосся, і очі.
І сказав Сокіл їм: «Зірвіть з дерева по яблуку і з’їжте їх».
З’їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну.
І сказав їм Сокіл: «Тепер ви невмирущі боги».
І вклонилися йому велетні.
І сказав Сокіл білошкірому: «Ти є Білобог, Володар Світла й Білого Світу та всього, що створиш у ньому».
І сказав Сокіл чорношкірому: «Ти є Чорно-бог, Володар Ночі і Пітьми та всього, що створиш у ній».
I сказав він обом: Ви є Добро і Зло, Краса і Погань, Світло і Тьма, Правда і Кривда. І ви будете завжди, будете скрізь, будете вічно, бо ви є Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають Добра без Зла, не зазнають Краси без Погані, бо інакше — не знатимуть, що таке Життя і навіщо жити в ньому».



Давньоєгипетський міф
Спочатку був Хаос, який називався Нун,- безмежна нерухома і холодна водяна гладінь, огорнута темрявою. Спливали тисячоліття, та ніщо не порушувало спокою. Первозданний Океан залишався непорушним.
Та одного разу з Океану з'явився бог Атум - перший бог у Всесвіті.
Всесвіт, як і раніше, був скутий холодом, і все було занурено у морок. Атум став шукати у Первозданному Океані тверде місце - який-небудь острівець, але навкруги не було нічого, окрім непорушної води Хаосу Нуна. І тоді бог створив Пагорб Бен-Бен - Одвічний Пагорб.
Відчувши під ногами землю, Атум став розмірковувати, що йому робити далі. Насамперед потрібно було створити інших богів. Але яких саме? Можливо, бога повітря і вітру, адже тільки вітер може примусити рухатися мертвий Океан. Однак, якщо світ почне рухатися, то все, що б Атум після цього не створив, буде негайно зруйноване і знову перетвориться на Хаос. Творча діяльність не має сенсу до того часу, поки у світі немає стабільності, порядку і законів. Тому Атум вирішив, що одночасно з вітром потрібно створити богиню, яка буде охороняти й підтримувати раз і назавжди установлений закон. Прийнявши після багаторічних роздумів таке мудре рішення, Атум нарешті приступив до створення світу.
І Атум створив бога вітру і повітря Шу та богиню світового порядку Тефнут.
Нун, побачивши Шу і Тефнут, вигукнув: «Хай живуть вони!» І Атум вдихнув у своїх дітей Ка (душу). Та світ ще не був створений. Навкруги, як і раніше, був лише морок, і діти Атума загубилися у Первозданному Океані. Атум послав на пошуки Шу і Тефнут своє Око. Поки Око блукало водяною пустелею, бог створив нове Око і назвав його «Прекрасним». Старе Око тим часом розшукало Шу і Тефнут і привело їх назад.
Старе Око дуже розгнівалось, побачивши, що Атум створив нове на його місці. Щоб заспокоїти Око, Атум помістив його до себе на лоба і доручив йому велику місію - бути хранителем самого Атума й установленого ним і богинею Тефнут світового порядку.
З того часу Сонячне Око у вигляді змії-кобри стали носити на коронах усі боги, а потім і фараони, що наслідували від богів земну владу. Сонячне Око у вигляді кобри називається Урей. Розташований на лобі або короні Урей випускає засліплюючі промені, які спопеляють усіх ворогів, що зустрічаються на шляху. Так урей захищає й оберігає закони Всесвіту, установлені богинею Тефнут.
З вод Океану Нуна виріс білий лотос. Пуп'янок розкрився, і з нього вилетів бог Сонця Ра, який приніс світові довгоочікуване світло.
Побачивши Атума і його дітей, Ра заплакав від радості. Його сльози упали на землю і перетворилися на людей.
Шу одружився з Тефнут. У них народилися діти, друга божественна пара: бог землі Геб та богиня неба Нут. Геб і Нут дуже любили одне одного і тому з'явилися на світ в обіймах. Отже, на початку сотворіння земля і небо були злиті воєдино.
Але одного разу Геб і Нут посварилися. Суперечка спалахнула тому що богиня неба вранці поїдала своїх дітей-зірок. розгніваний Геб сварив свою дружину осипаючи її прокльонами. Тоді, щоб зупинити сварку, бог сонця Ра наказав Шу:
- Іди і розлучи їх. Якщо вони не можуть жити у злагоді, нехай живуть окремо.
Богу вітру нічого не залишилося, як виконати волю владики. Він змахнув руками, промовив закляття, й у той же час у Всесвіті завив ураган. Як не противилися Геб і Нут, вітер розірвав їхні обійми. Небо відділилось від землі. В Океані зачорніли маленькі острови і величезні материки, піднялися гірські хребти, з гір потекли ріки, і люди, що народилися зі сліз Ра, покинули пагорб Бен-Бен і розбіглися зеленими долинами. Вони побудували міста, зорали поля і посіяли зерно. Біля пагорба Бен-Бен виросло місто Іуну, а на самому пагорбі люди спорудили святилище сонячного бога Ра.
Давньогрецький міф
Спочатку існував тільки вічний, безмежний, темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Все виникло з безмежного Хаосу — весь світ і безсмертні боги. З Хаосу походить і богиня Земля — Гея. Широко розкинулась вона, могутня, і дає життя всьому, що живе й росте на ній. А далеко під Землею, так далеко — як далеко від нас неосяжне, ясне небо, в незмірній глибині народився похмурий Тартар — жахлива безодня, повна вічної пітьми. З Хаосу, джерела життя, народилась і могутня сила, все-оживляюча Любов — Ерос. Почав творитися світ. Безмежний Хаос породив вічний Морок — Ереба і темну Ніч — Нюкту. А від Ночі і Мороку постали вічне Світло — Ефір і радісний світлий День — Гемера. Світло розлилося по світу, і почали зміняти одне одного ніч і день.
  Могутня, благодатна Земля породила безмежне блакитне Небо — Урана, і розкинулось Небо над Землею. Гордо піднялися до нього високі Гори, народжені Землею, і широко розлилося вічно-шумливе Море. Мати-Земля породила Небо, Гори і Море, і немає в них батька.
  Уран — Небо — запанував у світі. Він узяв собі за дружину благодатну Землю. Шість синів і шість дочок — могутніх, грізних титанів — мали Уран і Гея. їх син, титан Океан, що обтікає, наче безмежна ріка, всю землю, і богиня Фетіда породили на світ усі ріки, що котять хвилі свої до моря, і морських богинь — Океанід. А титан Гїпперіон і Тейя дали світові дітей: Сонце — Геліоса, Місяць — Селену і рум'яну Зорю — рожевоперсту Еос (Аврора). Від Астрея і Еос походять всі зірки, які горять на темному нічному небі, і всі вітри: бурхливий північний вітер Борей, східний Евр, пологий південний Нот і західний пестливий вітер Зефір, що несе багаті на дощ хмари.
  Крім титанів, породила могутня Земля трьох велетнів — циклопів з одним оком у лобі і трьох величезних, як гори, п'ятидесятиголових велетнів — сторуких (гекатонхейрів), названих так тому, що сто рук мав кожен з них. Проти їх жахливої сили ніщо не може встояти, їх стихійна сила не знає меж. Зненавидів Уран своїх дітей-велетнів, у надра богині Землі замкнув він їх у глибокій темряві і не дозволив їм виходити на світ. Страждала мати їх Земля. Її давив цей страшний тягар, замкнений в її надрах. Викликала вона дітей своїх, титанів, і переконувала їх повстати проти батька Урана, але вони боялися зняти руку на батька. Тільки наймолодший з них, підступний Крон, хитрощами скинув свого батька і відняв у нього владу.
Богиня Ніч народила на покару Кронові цілий сонм жахливих божеств: Таната — смерть, Еріду — розбрат, Апату — обман, Кер — знищення, Гіпноса — сон з роєм похмурих тяжких примар, нещадну Немесіду — відплату за злочин і багато інших. Жах, чвари, обман, боротьбу і нещастя принесли ці боги в світ, де воцарився на троні свого батька Крон.



Поміркуємо разом.
-          Коротко перекажіть елементи з різних міфів:
-          Як з’явились земля і небо?
-          Як з’явились боги, демони, люди?
-          Як з’явились сонце, день, ніч, гори, вітер?
-          Заповни таблицю за зразком
Країна
З чого (кого) утворився Всесвіт, первісний стан?
Хто брав участь у творенні світу?
Як утворився світ?(матеріал та засоби)
З кого(чого)утворились боги
Індія
Хаос - пітьма
Води, Золоте Яйце, першопредок Брахма
Розбив яйце:верхня половина – Небо, нижня – Земля, між ними – повітряний простір, створив край світу, час
з Золотого Яйця(Брахма)


-          Знайдіть схожі елементи у міфах різних народів. Поясніть причини цієї подібності у міфах .
-          Складіть власний міф про походження світу

ІV. Скарбничка цікавинок
Грецька міфологія мала дуже велике значення. вона відкрила світові справжню скарбницю надбань грецького народу, показала його мудрість, поетичність, спостережливість, неповторний талант. Міфи стали невичерпним джерелом для художників, скульпторів, архітекторів. А скільки крилатих слів та висловів дійшло до нас із давнини!

Крилаті вислови
Прометеїв вогонь – благородні почуття , жертовність в ім’я людства
Авгієві стайні – дуже брудне приміщення, безладдя у справах, подолати яке можна, доклавши чимало зусиль
Ахіллесова п’ята – слабкий бік, уразливе місце
Троянський кінь – дарунок ворогу, щоб занапастити його
Ящик Пандори – вмістилище всілякого лиха
Ріг достатку – символ багатства і достатку, у величезній кількості, невичерпно
Золотий дощ – несподіване багатство
Канути в Лету – бути забутим, назавжди зникнути
Гераклів подвиг – справа, що потребує неабияких зусиль
Гераклові стовпи – крайня точка, межа,  край чого – небудь
Спів Орфея – чудовий , гарний спів
Обійми Морфея – міцно заснути

Міфічні імена
Імена грецьких богів, героїв щось означають, часто, це пов’язано з історією народження або з характеристикою, внутрішніми якостями героя
Геракл – уславлений Герою
Афіна – охоронниця міст
Афродіта – краплі крові
Ірида – райдужні шати
Орфей – чарівний спів
Феміда – законність, порядок
Прометей – той, що думає наперед

Цікаво знати
-          П’ятий подвиг Геракла поклав початок Олімпійським іграм. Після перемоги над Авгієм Геракл приніс жертви олімпійським богам і заснував Олімпійські ігри.
-          У деяких областях Греції Прометея шанували ,як бога. В Афінах він був у пошані нарівні з Афіною та Гефестом. На честь Прометея запроваджено свято – бій із запаленими смолоскипами (прометеї).
-          На зоряному небі існує сузір’я Геракла. Воно нагадує людям про трагічне життя великого героя. Назва найяскравішої зірки цього сузір’я перекладається як «уклінний», що може натякати на необхідність Геракла підкорятися та служити.

V. Перевіряємо себе
Тести
1. Давні люди уявляли модель світу у вигляді:
а) кулі;
б) світової рівнини;
в) світового дерева.
2. В  яких творах пояснюється створення світу ?
а) у міфах;
б) у казках;
в) у піснях.
3.Давні індійці вважали, що світ утворився з:
а) хаосу;
б) яйця;
в) слова.
4. Чим Паньгу розбив яйце?
а)спис
б) сокира
в) блискавка
5. Прометей допоміг здобути владу
а) Уранові
б)Зевсові
в) Кроносу
6.Геракл був змушений служити
а) Зевсові
б) Гері
в) Еврисфеєві
7. Есхатологічні міфи присвячені
а) створенню світу;
б)створенню людей;
в)загибелі світу.
8. З чого утворився світ за давньокитайським міфом ?
а) з яйця;
б) з хаосу;
в) зі світового океану.
9. Сукупність богів того чи іншого народу називається:
а) парламентом;
б) пантеоном;
в) Олімпом.
10. Бог Сонця (за єгипетською міфологією):
а) Геб;
б) Нун;
в) Ра.
11. Прометей був
а) богом
б) титаном
в) героєм
12. Сином Зевса та земної жінки був
а) Гермес
б) Геракл
в) Гефест

Дайте відповіді на питання
-          Що таке міф, міфологія?
-          Якими були причини виникнення міфів?
-          В чому різниця між міфом і казкою?
-          Які види міфів ви знаєте?
-          Яке значення мали міфи для людей стародавнього світу?
-           
Орієнтовні теми творчих робіт
-          Як служили людям славетні давньогрецькі герої. (На прикладі міфів Прометея або Геракла)
-          Чим мене захоплює Прометей?
-          Чи є Прометеї у сучасному житті?
-          У чому велич подвигу Прометея?
-          Геракл – улюблений герой стародавніх греків
-          Мій улюблений міфологічний герой










Список використаних джерел

1.      Кирилюк З.В. Зарубіжна література. /  З.В. Кирилюк.  - Тернопіль: Астон, 2002. – 259с.
2.      Матяш І. Міф & казка. Малі епічні жанри фольклору / І.Матяш. – К., 1996. – 75 с.
3.      Підлісна Г.Н.  Світ античної літератури /  Г.Н.Підлісна. – К.:Наукова думка, 1981. – 200 с.
4.       Паращич В.В. Антична література: [посібник для учнів] / В.В. Паращич. – Харків.: Веста, 2002. – 64 с.
5.      Середа О.А. Зарубіжна  література. Плани – конспекти, 9 клас/ О.А.Середа. –Харків: Торсінг, 2003. – 304 с.
6.      Султанов Ю.І. У світі античної літератури: [посібник для вчителя]  / Ю.І.Султанов. – Харків: Веста, 2002. – 112 с.
7.      Тронський І.М. Історія античної літератури  / І.М. Тронський. – М.: Высшая школа, 1988. – 461 с.
8.      Зарудня І.О. Міфи та байки на уроках зарубіжної літератури. 5 – 6 клас. –/ І.О.Зарудня. -   Тернопіль:Мандрівець, 2005. – 76с.
9.      Слободянюк О.М. Урок світової літератури: культурологічний підхід.5 – 10 класи /  О.М Слободянюк  . -  Тернопіль: Мандрівець, 2012. – 320 с.
10.   Давидова О.Світова література. Тест – контроль. 6 клас/ О. Давидова . – Тернопіль : Підручники і посібники,2012. – 80 с.
11.   Холодна Ю.М.Зарубіжна Література  6 клас: Книжка для вчителя / Ю.М. Холодна. - Тернопіль: Мандрівець, 2009. – 400 с.
12.  Ковбасенко Л.В. Зарубіжна література: Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 6 клас /Л.В. Ковбасенко. – К.:Грамота,2006. – 408с.











Підписатися на: Дописи (Atom)